СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ КОМАНДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ДІАГНОСТИЧНИЙ ВИМІР

Анотація

У статті здійснено теоретичне обґрунтування соціально-педагогічного консультування як цілісної технології формування командної взаємодії педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти та розкрито її діагностичний вимір як базовий етап консультативного процесу. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до командної діяльності педагогічних колективів в умовах реформування освіти та викликів воєнного часу. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні соціально-педагогічного консультування як чотириетапної технології (діагностика, проєктування, реалізація, рефлексія) та визначенні змісту її діагностичного етапу. Методи дослідження включають понятійно-категоріальний, системний і структурно-функціональний аналіз, теоретичне моделювання, а також емпіричні методи: опитування, соціометрію, спостереження, психодіагностичні методики, фокус-групові інтерв’ю та методи математичної статистики (описова статистика, кореляційний аналіз, t-критерій Стьюдента). У результаті дослідження обґрунтовано чотирикомпонентну структуру готовності педагогів до командної взаємодії (ціннісно-мотиваційний, когнітивно-креативний, соціально-емоційний, рефлексивно-аналітичний компоненти) та розроблено комплекс діагностичних методик для її оцінювання. Емпіричне дослідження (n=156) виявило, що більшість педагогічних працівників мають середній рівень готовності (51,3%), при цьому високий рівень демонструють 23,1%, а низький – 25,6%. Встановлено, що найбільш проблемними є рефлексивно-аналітичний (48,7% – низький рівень) та когнітивно-креативний (41,0%) компоненти. Виявлено недостатню обізнаність щодо технологій командної роботи, переважання зовнішньої мотивації, обмежені навички конструктивного розв’язання конфліктів та низький рівень рефлексивності. Доведено наявність статистично значущих кореляцій між компонентами готовності, зокрема між соціально-емоційним і рефлексивно-аналітичним (r=0,58; p<0,001). Зроблено висновок, що діагностика готовності педагогів до командної взаємодії є необхідною передумовою ефективного соціально-педагогічного консультування, а запропонований діагностичний інструментарій може слугувати основою для розроблення цільових програм професійного розвитку та формування командної культури в закладах освіти.