ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ ПІДТРИМКИ СТУДЕНТІВ
DOI:
https://doi.org/10.31499/2618-0715.2(13).2024.316772Ключові слова:
безбар’єрність, вища освіта, інклюзивна освіта, студенти з інвалідністю, заклади вищої освітиАнотація
У статті презентовано кращі зарубіжні практики підтримки студентів з інвалідністю на
шляху до здобуття вищої освіти, а також узагальнено умови імплементації такого досвіду
у ЗВО України з врахуванням національного контексту та освітніх традицій. Здійснено
аналіз українських нормативних документів: Порядок організації інклюзивного навчання у
закладах вищої освіти (2019 р.) визначає організаційні засади інклюзивного навчання у
закладах вищої освіти; План заходів на 2023–2024 роки з реалізації Національної стратегії
із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (затв. Каб. Міністрів
України від 25 квіт. 2023 р. № 373-р.) передбачає пункт 109. Утворення в закладах вищої
освіти центрів підтримки студентів; Національна стратегія із створення безбар’єрного
простору в Україні на період до 2030 року (2021) визначає напрям «Освітня безбар’єрність»;
Національна стратегія розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року (2024).
Вивчено досвід діяльності структурних підрозділів ЗВО України, які здійснюють
організаційний супровід студентів з інвалідністю.
Узагальнено кращий зарубіжний досвід функціонування центрів підтримки студентів, на
основі чого визначено рекомендації: створення Центрів підтримки студентів; наявність
окремого напряму діяльності центру із соціальної підтримки та психологічного супроводу;
розробка платформ для неформальної освіти; функціонування служби менторства;
забезпечення доступності з дотримання універсального дизайну продуктів, пристроїв,
послуг і середовища для людей з інвалідністю; здійснення супроводу студентів з
інвалідністю відповідно до нозологій.
Поряд із орієнтацією на кращі зарубіжні практики виявлено, що у ЗВО України також
накопичений взірцевий досвід формування інклюзивного освітнього середовища: наявність
нормативної бази, створення відповідних структурних підрозділів, адаптація навчально-методичного забезпечення, архітектурна доступність тощо