СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Анотація

У статті розглянуто значення соціального партнерства в сучасній соціальній роботі,
зокрема в контексті співпраці між органами місцевого самоврядування, місцевими
підприємствами та громадянами. Основана на теоретичних засадах соціальної
відповідальності та соціального діалогу, стаття досліджує, як ця взаємодія сприяє
реалізації стратегій сталого розвитку та самодостатності територіальних громад. Вона
підкреслює важливість активної участі громадян у процесах місцевого самоврядування,
зокрема через підтримку навчальних програм та центрів розвитку, що сприяють їхній
ініціативності та освітній підготовці. Стаття також аналізує існуючі моделі співпраці
між державним сектором та громадськими організаціями як ключові елементи у зміцненні
демократії та зменшенні відчуження в суспільстві. Дослідження висвітлює різноманітні моделі соціального партнерства між громадськими
організаціями та державною владою, які включають опозиційну позицію, модель доповнення та
модель реформування. Визначаються ключові проблеми управління соціально-правовими
відносинами в Україні, такі як відсутність меценатства, недостатність правових та
економічних умов для діяльності громадських організацій, а також низький рівень залучення
громадян до соціальної активності. Аналіз підкреслює важливість ролі громадських організацій
у визначенні соціальних проблем і зменшенні соціального напруження через залучення більшої
кількості людей до громадської діяльності.
Дослідження зосереджується розкритті впливу війни на громадські організації в Україні та їх
сприйняття в суспільстві. Після Революції Гідності співпраця між НУО і урядом значно
зміцнилася, що призвело до збільшення впливу громадянського суспільства на політичні
процеси. Досліджуються ініціативи таких організацій, як RISE Ukraine, RRR4U та Реанімаційний
Пакет Реформ, які спрямовані на відновлення країни та збільшення її стійкості через підтримку
громадських ініціатив та залучення до управління реформами.