Самовиховання та саморегуляція у контексті розвитку особистості студента
DOI:
https://doi.org/10.31499/2618-0715.1.2018.154407Ключові слова:
самовиховання, саморегуляція, саморозвиток, самовдосконалення, самооцінка, самопізнання, самоставлення, методи самовиховання, програма самовиховання, особистістьАнотація
У статті на основі теоретичного обґрунтування наукової проблеми, вивчення сучасної практики розкрито важливість процесів самовиховання та саморегуляції у контексті розвитку особистості студента. Схарактеризовано поняттєво–категоріальний апарат та розкрито суть і структуру процесу самовиховання. Встановлено, що процеси самовиховання і саморегуляції являють собою свідому практичну діяльність, спрямовану на більш повну реалізацію людиною себе як особистості. Самовиховання – це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети. З точки зору психології, самовиховання – це усвідомлювана діяльність людини, яка спрямована на удосконалення самої себе, на вироблення позитивних рис, якостей, звичок і подолання негативних. З’ясовано, що сучасне розуміння педагогічного феномену «самовиховання» ґрунтується на засадах свідомої життєтворчості особистості, її здатності до самоактуалізації, самоорганізації й саморегуляції власного розвитку. При цьому самовиховання розглядається не тільки як система спеціальних методів і прийомів самовдосконалення, а і як організація способу життя студента з метою досягнення високого рівня особистісного й професійного розвитку.
Посилання
Сухомлинский В. А. Сто советов учителю / В. А. Сухомлинский. – К. : Радянська школа, 1984. – 254 с.
Сухомлинський В. О. Виховання і самовиховання : Вибрані твори : в 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1977. – Т. 5 : Статті. – 1977. – С. 229–239.
